Обличчя людини може розповісти не тільки про її характер в даний момент, але й про характер загалом. Наше обличчя говорить про нас більше, ніж ми думаємо.
Фізіогноміка як наука
На перший погляд може здатися, що це якийсь сучасний тренд ― те, що стало популярним буквально 10-15 років тому. Але насправді фізіогноміка ― стародавня наука: ще тисячі років тому людське обличчя було предметом дослідження тогочасних «світочів». Переважно дана практика була поширена на території Китаю, Індії та Кореї.
Звернемо увагу на етимологію: слово «фізіогноміка» має, як не дивно, грецьке походження та містить в собі два слова ― «природа» і «знання». В ті давні часи вважалось, що, дивлячись на обличчя людини, можна дізнатись не лише її характер та настрій, але й її долю.
В сучасному світі підхід став іншим ― за розрізом очей або куточками губ долю ніхто не пророкує. Але при цьому фізіогномісти стверджують, що пухкі від природи губи ― ознака чутливості, широкі вилиці свідчать про витривалість, а кирпатий ніс говорить про відкритість та довірливість. До цього можна ставитись скептично, але, з іншого боку, чого б не прислухатися? Припущення ― це не ствердження: така наука, як фізіогноміка, ще не зарекомендувала себе на належному рівні, щоб вірити абсолютно всьому, про що говорять спеціалісти. Але, тим не менш, є дуже цікаві гіпотези, на які можна хоча б просто звернути увагу ― і поспостерігати за людьми, яких об’єднують ті чи інші риси, щоб потім самостійно зробити висновки.
І все ж таки…
Чому міміка та жести означають більше, ніж слова
«Слово ― срібло, мовчання ― золото». Насправді в словах, які ми чуємо від інших людей, набагато менше сенсу, ніж ми думаємо. Ми звикли взаємодіяти одне з одним за допомогою слів ― це абсолютно нормально і природньо; звісно, мова ― це дар. Але дуже часто слова ― це всього-на-всього слова, які просто заповнюють пустоту. І навіть за гучними обіцянками іноді зовсім нічого не стоїть ― люди говорять не тому, що вони дійсно так думають чи відчувають, а тому, що в суспільстві прийнято що-небудь говорити. А що саме ― не так вже й важливо.
Якщо ви хочете краще зрозуміти людину, не вникайте в кожне вимовлене нею слово ― краще вивчайте її міміку. Всі емоції, які ми проживаємо, відбиваються на нашому обличчі ― приховати їх достатньо складно. Тим більше, якщо емоції сильні ― наприклад, гнів чи відраза ― ви не зможете виглядати спокійним та розслабленим. Ми можемо контролювати те, що ми говоримо, але впливати на власну міміку, яка за своєю суттю є інерційною, практично неможливо.
Наші обличчя ― це «лакмусовий папір», індикатор нашої особистості: від них залежить хоча б те, подобаємось ми іншим людям чи ні.
Насправді про нас роблять висновки ще до того, як ми почнемо говорити. Вірите чи ні ― поспостерігайте самі: коли ви бачите якусь людину в натовпі, ви вже про неї щось думаєте, хоча діалог з нею ще не відбувся ― і, скоріше за все, його й не відбудеться. Тому слова більшою мірою переоцінені: нас оцінюють не стільки за тим, що ми говоримо, а за тим, як ми говоримо ― і як при цьому виглядаємо.
Вас можуть не взяти в солідну компанію не тому, що ви не відповідаєте конкретним параметрам як спеціаліст, а тому, що під час співбесіди, наприклад, у вас була «закрита» поза зі схрещеними руками на грудях. І ось роботодавця це знітило ― можливо, він сам це не до кінця зрозумів, але щось його відштовхнуло на підсвідомому рівні ― в цьому не потрібно шукати логіку в чистому вигляді. Оточуючих нас людей ми оцінюємо скоріше інтуїтивно, спираючись на почуття і емоції, а не на логіку і розум. Але це ще не все… Як зрозуміти, що ви подобаєтесь людині, і що вона дійсно до вас прихильна? Про це ― в наступних абзацах.
Як зрозуміти, що людина вам симпатизує
Є інтроверти, а є екстраверти ― більш закриті і більш відкриті люди. Є люди з посттравматичним синдромом та хронічною депресією. Всі ― різні, і у кожного з нас є ті самі «обтяжливі» фактори, внаслідок яких сформувався той чи інший патерн поведінки. Але деякі наші реакції є дуже схожими ― якою б закритою чи травмованою не була людина, їй навряд чи вдасться приховати від вас свою симпатію ― чи, навпаки, неприязнь.
Але давайте спочатку про приємне. То як зрозуміти, що ми комусь дійсно подобаємось? Можливо, це просто… ввічливість?
Насправді щиру симпатію дуже складно приховати. Та й навіщо? Нам самим приємно комусь подобатись, правда?
Перше, на що потрібно звернути увагу ― це зоровий контакт: ми самі пильно дивимось на тих, на кого нам приємно дивитись. Зацікавлена у вас людина буде дивитися на вас довше, ніж це прийнято в суспільстві ― і ви одразу ж відчуєте, що з вами хочуть зблизитися в тому чи іншому плані. Хоча зоровий контакт ― в першу чергу ознака не симпатії, а інтересу. Ми завжди пильно дивимось на те, що нам цікаво; до речі, пам’ятайте про те, що переважна більшість людей ― візуали.
Що ще? Посмішка чи навіть натяк на неї ― вірна ознака того, що ви подобаєтесь співрозмовнику. Перш за все це свідчить про те, що людині поруч з вами комфортно. Так, посмішка може бути фальшивою, але маска рано чи пізно спаде ― навіть під час півгодинної бесіди можна помітити нещирість. Людина не може постійно грати якусь роль ― це дуже обтягує. А щиру посмішку ви помітите одразу ― і, скоріше за все, вам теж захочеться посміхнутись у відповідь: в більшості випадків нам подобаються ті, кому подобаємось ми. Але бувають, звісно, виключення.
Серед нас є тактильні люди. Так ось, тактильний контакт ― одна з найбільш явних ознак того, що ви для людини як мінімум не пусте місце. Встановити зоровий контакт, звичайно ж, легше. Але бажання доторкнутись до того, хто нам дійсно подобається ― причому немає значення, в якості кого ми сприймаємо ту чи іншу людину ― важливо лиш те, що в своєму виборі ми навряд чи помилились: тут вже працює так звана «хімія». Якщо людина, що називається, «не ваша», ми навряд чи захочемо до неї зайвий раз доторкатися.
Як розпізнати негативне ставлення співрозмовника, орієнтуючись на його міміку та жести
Якщо людина не бажає підтримувати діалог чи негативно налаштована до нас загалом, це можна зрозуміти за наступними ознаками:
- напружені м’язи обличчя;
- стиснуті губи та щелепа;
- відсутність посмішки;
- «замкнута» поза, зберігання дистанції;
- насуплені брови;
- уникнення зорового контакту;
- пасивна поведінка загалом ― людина, якій ви не імпонуєте, буде намагатися з вами взаємодіяти якомога менше, навіть якщо цього вимагають обставини.
Не варто нав’язуватися, якщо відчуваєте, що людина не готова чи просто не хоче тісно з вами взаємодіяти. Симпатія повинна бути взаємною ― тільки тоді можуть зав’язатися по-справжньому здорові та повноцінні стосунки.
Як навчитися викривати брехню
Достеменно зрозуміти, що людина вам бреше, досить складно. Але існує ряд ознак, які свідчать про те, що людина явно нервує. А брехня ― це завжди інтенсивна внутрішня напруга: доводиться «викручуватися», щоб опонент не помітив нічого дивного.
Якщо вам цікаво, за якими невербальними ознаками можна зрозуміти, що співбесідник вам бреше, інформація нижче ― для вас.
- Співбесідник постійно відводить погляд та явно уникає зорового контакту ― навіть мінімального.
- Багато нервових рухів ― потирання рук, смикання ногою, погладжування волосся і так далі.
- «Кам’яне обличчя», іншими словами ― poker face: таким чином людина намагається приховати свої справжні емоції, тому що вони можуть її розсекретити.
- Механічний повтор одного і того ж руху ― це може бути постукування пальцями по поверхні стола, малювання кружечків чи квадратиків на папері чи якісь інші речі, які не несуть в собі ніякого сенсу. Так людина намагається намагається заспокоїтись та переключитись, щоб не зациклюватися на самому факті брехні ― брехати, повірте, завжди неприємно. Навіть коли брехня є необхідною.
- Міміка може не співпадати з мовою ― наприклад, людина говорить про якісь серйозні речі, а потім починає посміхатися. Це виглядає абсолютно неприродньо, тому й наштовхує на думки про те, що, можливо, людина бреше, із-за чого, відповідно, нервує та починає дивно себе вести.
- Зазвичай брехун витримує дистанцію ― навряд чи він буде прагнути тісного тактильного контакту з вами. Брехати ― неприємно, це завжди сильний стрес для психіки. Тому людина не думає ні про що інше, окрім того, як самостійно впоратись зі стресом, який вона відчуває в моменті.
Чи доводилось вам коли-небудь розпізнавати брехню за невербальними ознаками?
Якщо ви вважаєте, що недостатньо добре на цьому розумієтесь, ось вам порада: почніть вивчати soft skills, іншими словами ― м’які, або гнучкі навички. Інформації, що присвячена цій тематиці, повно. Гнучкі навички вчать нас краще розбиратися в собі та оточуючих, тому радимо продивитись одну-дві лекції на цю тему.
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ
- Фізіогноміка відома людям давно ― ще за часів Древнього Риму.
- Слова означають менше, ніж міміка: саме вона дає зрозуміти, що людина відчуває в моменті.
- За мімікою і жестами можна здогадатися, подобаємось ми людині чи ні, а також розпізнати брехню. Але при цьому не варто забувати про те, що до кожної людини потрібен індивідуальний підхід.
